Ісаак Дунаєвський

Дунаєвський по праву вважається музичною « візитною карткою» соціалістичного, сталінського періоду історії нашої країни, точніше, світлих його сторін. Він автор більш 80 шлягерів пісенного жанру, майстер оптимістичної, радісної музики.

Ісаак Осипович Дунаєвський народився в 1900 році в українськім місті Лохвиця багатодітній родині. Батько його був дрібним службовцем. Родина була досить музичною мати грала на роялі й скрипці, добре співала. Великий вплив на майбутнього композитора виявив дядько, чудакуватий гітарист, час від часу, що приїжджав у гості до Дунаєвських, з гітарними концертами для всієї родини.

Коли Ісааку виповнилося 10 років, він разом із братом Борисом переїхав у Харків. Там Ісаак вступив у класичну гімназію й одночасно в музичне училище. Уже в ті роки він пробував складати музику, але з-під його пера виходили чомусь лише сумні твори — «Самітність», «Туга», «Сльози»... Майбутній композитор ще не усвідомлював своїх можливостей великого оптиміста!

Закінчивши гімназію із золотою медаллю, І. Дунаєвський зробив на юридичний факультет Харківського університету. У той час багато юнаків з єврейських родин і прагнули стати юристами. Одночасно Ісаак продовжував займатися й у музучилищі (по класу скрипки), яке закінчив в 1919 році.

В 20-літньому віці він рішуче порвав з юриспруденцією й прийшов в оркестр Харківського російського драматичного театру, у якім спочатку був скрипалем, а потім концертмейстером. Пізніше він став диригентом цього оркестру й завідувачем музичної частини театру.

Що стосується фортепіано, то, хоча він ніколи раніше систематично не займався, Дунаєвський поступово стає чудовим піаністом. Про кар'єру композитора він поки не замислюється.

У Харківському драматичному театрі І. Дунаєвський проробив до 1924 року, коли переїхав у Москву. Там два роки він керував музичною частиною Вільного театру, театру «Ермітаж», в 1926 році очолив музичну частину театру Сатири, де працював над музичним оформленням багатьох спектаклів. Саме життя змушувало його писати музику, причому дуже багато музики.

Перша оперета, музику до якої написав Дунаєвський, називалася «Наречені». Вона була поставлено в грудні 1927 року в Москві й визнана цікавою, але не видатною. Потім з-під пера Дунаєвського виходить ще п'ять оперет, що дозволяло говорити про нього як про плідного й стабільного композитора. От ці оперети: «И нашим, і вашим» (1924), «Солом'яний капелюшок» (1927), «Ножі» (1928), «Полярні страсті» (1929). На провінційній сцені йшла його оперета «Кар'єра прем'єра» (1929).
В 1929 році Дунаєвський переїхав у Ленінград і почав працювати диригентом у Мюзик-холі — у тому самому, який пізніше прославився постановками Утьосова. Природно, у Дунаєвського з Утьосовим виникає творча дружба. Вони разом створюють музично-естрадну виставу «Музичний магазин» (1932), що стало тоді справжнім шлягером жанру.

Дуже переконливо це виявилося в «Веселих хлопцях» — фільмі, музику до якого доручили створити Дунаєвському. Перед «Веселим хлопцями» він уже «озвучив» два фільми, але вони замічені не були. У якості композитора до третього його «посватав» Утьосов, але Дунаєвського затвердили не відразу... Після успіху «Веселих хлопців» у таке важко було повірити.

Дунаєвський більш ніж успішно продовжував складати для кіно. В 1934-1935 роках вийшли чотири фільми з його музикою: «Веселий хлопці», «Три товариші», «Золоті вогні», «Шлях корабля», в 1936 році — уже сім: «Цирк», «Воротар», «Дочка Батьківщини», «Попутний вітер», «Діти капітана Гранта», «Дівчина поспішає на побачення», «Шукачі щастя», в 1937 році були «Концерт Бетховена» і «Багата наречена», в 1938 році — « Волга-Волга», в 1940 році — «Світлий шлях» і «Моя любов».

Разом за шість років Дунаєвський написав музику до шістнадцятьох кінофільмів! А які пісні він писав... Усім відомі зараз прекрасні, повні запалу, нехай наївні, «Пісня про Батьківщину», «Пісня про Каховку», «Пісня про веселий вітер», «Пісенька про відважного капітана», Ех, добре в країні радянській жити», «Якщо Волга розіллється», «Марш ентузіастів», « Дорогою широкою», «Спортивний марш»...

Пісні Дунаєвського швидко ставали популярними. Дунаєвський надзвичайно вимогливо ставився до текстів. У кожному кінофільмі, де звучить його музика, є центральна пісня, що виражає ідею фільму. Наприклад, у картині «Три товариші» — це знаменита «Пісня про Каховку», у картині «Цирк» — «Пісня про Батьківщину», у картині « Волга-Волга» Дунаєвський блискуче використовує приймання «музичного параду», коли молоді музиканти цілим каскадом веселих, задерикуватих мелодій впливають на закоренілого бюрократа, душителя нових віянь. Можна сказати, що до Дунаєвського ні в радянському, ні в закордонному кіно не було такого автора, якому вдалося б піднятися до висот композитора-режисера.

Починаючи з 1937 року він керував ансамблем пісні й танцю Ленінградського палацу піонерів. Поряд із щільним графіком музичної роботи Дунаєвський знаходив час і для суспільної — очолював Правління Ленінградського відділення Союзу радянських композиторів, в 1938 році був вибраний депутатом Верховної Ради РСФСР. Він був у достатній мері обласканий владою: у червні 1936 року І.Дунаєвському присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв РСФСР, у грудні 1936-го нагородили орденом Трудового Червоного Прапора, пізніше — орденами Червоної Зірки й «Знак Пошани». За музику до кінофільмів «Цирк» і « Волга-Волга» в 1941 році І.Дунаєвському присудили Сталінську премію.

Життєрадісні мелодії Дунаєвського не втратили значення й у роки Великої Вітчизняної війни. У військові роки І. Дунаєвський разом з Ансамблем пісні й танцю Центрального Будинку культури залізничників об'їхав з гастролями половину країни. Вражає гігантська кількість концертів: протягом 1941-1942 років, наприклад, ансамбль дав їх більш 700 ...

У післявоєнний час І. Дунаєвський вертається до життєрадісних пісень, знову працює в кіно. У цей час він писав музику до кінофільмів «Новий будинок», «Весна», «Кубанські козаки», «Випробування вірності», «Веселі зірки». У документальній кінокартині «Ми за мир» звучить пісня «Летіть, голуби, летіть!» — одна із кращих ліричних пісень про мир...

І. Дунаєвський уважав, що всяка пісня має право на існування, якщо вона відбиває хоча б незначний факт навколишньої реальності.

Крім пісенної музики, композитор працював і в інших жанрах. Серед них танцювальна музика, що, наприклад, знайшло відбиття у фільмі «Кубанські козаки»: він повний вальсів, польок, галопів..

Серед музики Дунаєвського для кіно, зустрічаються справжні шедеври оркестрової майстерності. Це, наприклад, увертюра до кінофільму «Діти капітана Гранта».
Усього Дунаєвський написав музику до 28 фільмів, більш 80 пісень, багато з яких стали воістину народними, музику до спектаклів, балет і інші музичні твори.

Дунаєвський і сам жив у ритмі своїх пісень. Аналізуючи епоху, у якій створювалася ця музика, можна сказати, що вся країна жила в такому ритмі. Інша справа, що люди, підспівуючи пісням Дунаєвського, навряд чи замислювалися над тим, що відбувалося в цей час у країні...

Серце композитора не витримало напруженої роботи. Ісаак Осипович Дунаєвський помер від серцевого приступу 25 липня 1955 року під час роботи над клавіром оперети «Біла акація».