З різного роду книг про піраміди можна довідатися про величезну кількість «послань із Гізи». На думку одних авторів, піраміда Хуфу була побудована інопланетянами; за версією інших, блоки переносилися на свої місця за допомогою магічного кристала. Кожний може підібрати теорію по своєму смакові. Тим часом існує ряд досить цікавих теорій, що заслуговують більш серйозного до себе відношення.
В 1980-і роки Роберт Б’ювел, бельгійський інженер-будівельник, захоплений єгиптологією й космологічною релігією прадавніх єгиптян, звернув увагу на зоряний аналог схеми взаємного розташування пірамід Гізи. У сузір'ї Оріона із трьох яскравих зірок, що формують подобу пояса на талії людської фігури, дві нижні, Аль-Нітак і Аль-Нілам, перебувають на осі пояса, а третя, ледве менша по розміру зірка Мінтака, трохи зміщена нагору. Малюнок взаємного розташування зірок у точності повторює схему розміщення трьох найбільших пірамід плато Гізи. Велика піраміда й подібна по розміру піраміда Хафра займають місце двох самих яскраві зірок пояса Оріона, а меншу піраміду Менкаура зміщено від осі двох сусідських, зовсім як третя й сама маленька зірка пояса - Мінтака (Б’ювел і Джилберт «Загадка Оріона»). Настільки очевидна аналогія кидала прямий виклик ортодоксальній археології, що стверджувала, що в основі релігії єгиптян лежало поклоніння сонцю, а. не зоряному небу. Однак, як резонно зауважували інші дослідники, мало хто з єгиптологів має достатній досвід і компетенцією, щоб повною мірою судити про всі тонкощі космологічної релігії і її можливому вираженні в єгипетській архітектурі.
Як би то не було, наявність феномена заперечувати неможливо. Останні дослідження представляють усе нові свідчення на користь того, що релігія прадавніх єгиптян була, по суті, культом і зірок, і неба. Це змушує переглянути устояні уявлення про Епоху пірамід. Усі колишні інтерпретації символізму пірамід - як і єгипетської культури в цілому, ґрунтувалися на припущенні про те, що їх будівництво пов'язане з поклонінням сонцю. Не викликає сумнівів, що солярний культ взяв гору в Єгипті лише до III ст. до н.е., коли до влади там прийшли греки. Однак сьогодні є серйозні сумніви в тому, чи було так у часи будівництва пірамід. У світлі проведеної Бовалем роботи представляється цілком імовірним, що будівництво принаймні частини пірамід було прямо пов'язане з розташуванням зірок, а їх творці керувалися поклонінням зоряному небу.
Віра в бога (або богів) неба з великим ступенем імовірності була зв'язана й із загадковим об'єктом, відомим як Бен-Бен, що й був предметом виняткового поклоніння в епоху Прадавнього царства й, очевидно, у більш ранній період. Початок шанування Бен-Бена відносять до 3100 р. до н.е. Бен-Бен спочивав на постаменті в присвяченому йому храмі в Геліополісі, тодішньому релігійному центрі Єгипту, у наші дні — передмісті Каїра. Назва «Геліополіс» (по імені грецького бога сонця Геліоса) здатна ввести в оману, що місто було центром сонячної релігії. Його прадавня єгипетська назва — Анну, що значить «стовп», пов'язане з наявністю в храмі міста кам'яного п'єдесталу, на якім був укріплений Бен-Бен.
Єгиптологи чимало міркували про метеоритне походження Бен-Бена й навіть про його можливу пірамідальну форму, наділяючи в такий спосіб останню особливим значенням, властивим посланцеві з божественного «раю». Комбінація форм стовпа й піраміди знайшла своє вираження у всіх обелісках наступних епох і, цілком можливо, у формі самих пірамід як монументальних споруджень. Багатозначним свідченням на користь цієї версії служить те, що камені, використовувані для облицювання правильних пірамід, іменувалися бен-бенами.
Джерела також говорять про те, що Бен-Бен складався з металу бжа, що переводиться як «райський метал». Те, що «рай» асоціювався з небесами, значимо саме по собі. Більшість релігій у ті часи були геоцентричними, будувалися навколо образів богинь, що представляли матір-природу, - боги чоловічої статі в часи Прадавнього царства були рідкістю. Ідея про те, що рання релігія єгиптян була орієнтована скоріше на зірки, а не на сонце, суттєво міняє акценти в загальних уявленнях про давньоєгипетську релігію. У центрі її божественного пантеону перебував бог Осіріс.
В 1980-і роки Роберт Б’ювел, бельгійський інженер-будівельник, захоплений єгиптологією й космологічною релігією прадавніх єгиптян, звернув увагу на зоряний аналог схеми взаємного розташування пірамід Гізи. У сузір'ї Оріона із трьох яскравих зірок, що формують подобу пояса на талії людської фігури, дві нижні, Аль-Нітак і Аль-Нілам, перебувають на осі пояса, а третя, ледве менша по розміру зірка Мінтака, трохи зміщена нагору. Малюнок взаємного розташування зірок у точності повторює схему розміщення трьох найбільших пірамід плато Гізи. Велика піраміда й подібна по розміру піраміда Хафра займають місце двох самих яскраві зірок пояса Оріона, а меншу піраміду Менкаура зміщено від осі двох сусідських, зовсім як третя й сама маленька зірка пояса - Мінтака (Б’ювел і Джилберт «Загадка Оріона»). Настільки очевидна аналогія кидала прямий виклик ортодоксальній археології, що стверджувала, що в основі релігії єгиптян лежало поклоніння сонцю, а. не зоряному небу. Однак, як резонно зауважували інші дослідники, мало хто з єгиптологів має достатній досвід і компетенцією, щоб повною мірою судити про всі тонкощі космологічної релігії і її можливому вираженні в єгипетській архітектурі.
Як би то не було, наявність феномена заперечувати неможливо. Останні дослідження представляють усе нові свідчення на користь того, що релігія прадавніх єгиптян була, по суті, культом і зірок, і неба. Це змушує переглянути устояні уявлення про Епоху пірамід. Усі колишні інтерпретації символізму пірамід - як і єгипетської культури в цілому, ґрунтувалися на припущенні про те, що їх будівництво пов'язане з поклонінням сонцю. Не викликає сумнівів, що солярний культ взяв гору в Єгипті лише до III ст. до н.е., коли до влади там прийшли греки. Однак сьогодні є серйозні сумніви в тому, чи було так у часи будівництва пірамід. У світлі проведеної Бовалем роботи представляється цілком імовірним, що будівництво принаймні частини пірамід було прямо пов'язане з розташуванням зірок, а їх творці керувалися поклонінням зоряному небу.
Віра в бога (або богів) неба з великим ступенем імовірності була зв'язана й із загадковим об'єктом, відомим як Бен-Бен, що й був предметом виняткового поклоніння в епоху Прадавнього царства й, очевидно, у більш ранній період. Початок шанування Бен-Бена відносять до 3100 р. до н.е. Бен-Бен спочивав на постаменті в присвяченому йому храмі в Геліополісі, тодішньому релігійному центрі Єгипту, у наші дні — передмісті Каїра. Назва «Геліополіс» (по імені грецького бога сонця Геліоса) здатна ввести в оману, що місто було центром сонячної релігії. Його прадавня єгипетська назва — Анну, що значить «стовп», пов'язане з наявністю в храмі міста кам'яного п'єдесталу, на якім був укріплений Бен-Бен.
Єгиптологи чимало міркували про метеоритне походження Бен-Бена й навіть про його можливу пірамідальну форму, наділяючи в такий спосіб останню особливим значенням, властивим посланцеві з божественного «раю». Комбінація форм стовпа й піраміди знайшла своє вираження у всіх обелісках наступних епох і, цілком можливо, у формі самих пірамід як монументальних споруджень. Багатозначним свідченням на користь цієї версії служить те, що камені, використовувані для облицювання правильних пірамід, іменувалися бен-бенами.
Джерела також говорять про те, що Бен-Бен складався з металу бжа, що переводиться як «райський метал». Те, що «рай» асоціювався з небесами, значимо саме по собі. Більшість релігій у ті часи були геоцентричними, будувалися навколо образів богинь, що представляли матір-природу, - боги чоловічої статі в часи Прадавнього царства були рідкістю. Ідея про те, що рання релігія єгиптян була орієнтована скоріше на зірки, а не на сонце, суттєво міняє акценти в загальних уявленнях про давньоєгипетську релігію. У центрі її божественного пантеону перебував бог Осіріс.
Немає коментарів:
Дописати коментар