Дивна ситуація: при тому, що податки не високі, більшість наших співвітчизників задається питанням, а чи потрібно їх платити. Відхилення від податків уважається ледве чи не справою честі, особливо це стосується НДФО (податок на доходи фізичних осіб або прибутковий податок).
Можна припустити, що негативне відношення до податків формується ще зі шкільної лави, коли, знайомлячись із класичною літературою й історією, діти зустрічаються із сугубо негативним відношенням до оподатковування взагалі й збирачам податку - зокрема.
Принизливі й непосильні: данина, полюдне, панщина викликали невдоволення й прокльони на адресу влади й збирачів.
Сьогодні, коли податки перестали бути тяжким тягарем, відношення громадян до них не сильно змінилося. Позначається той факт, що більшість із нас регулярно зустрічається з низьким рівнем обслуговування в держустановах, з відверто поганою роботою й брутальністю службовців, наприкінці-кінців – зі споконвічною проблемою – дорогами, на ремонт і будівництво яких щорічно виділяються надзвичайні засоби.
У той час, ми постійно довідуємося про нецільове використання зібраних грошей і про банальне злодійство. Не дивно, що більшість людей не випробовує каяття совісті, приховуючи від держави ту або іншу суму.
Ситуація вимагає перелому, адже жодна держава не може існувати без податків – це аксіома. Сплата податків – не тільки наш обов'язок, але й засіб для забезпечення діяльності держави, яка, зі своєї сторони, обслуговує платників податків.
При цьому, слово "обслуговує" відіграє ключову роль: уважаючи, що віддаємо гроші в нікуди, ми нічого не чекаємо й не вимагаємо від держави. Але ж сплата податків дає нам права й на якісне обслуговування у всіх сферах, і на ввічливе відношення, на своєчасний ремонт житла й доріг, на захист і лікування, на гідну пенсію й багато чого іншого.
Важливо зрозуміти, що ми платимо податки " за себе", за своє життя. Боротися зі злодійством можна тільки в тому випадку, якщо кожний з нас буде чесним стосовно своєї держави, не протиставляючи себе йому, а вважаючи себе його частиною. Інакше розірвати порочне коло, у якому ми перебуваємо, зараз просто не можливо.
Можна припустити, що негативне відношення до податків формується ще зі шкільної лави, коли, знайомлячись із класичною літературою й історією, діти зустрічаються із сугубо негативним відношенням до оподатковування взагалі й збирачам податку - зокрема.
Принизливі й непосильні: данина, полюдне, панщина викликали невдоволення й прокльони на адресу влади й збирачів.
Сьогодні, коли податки перестали бути тяжким тягарем, відношення громадян до них не сильно змінилося. Позначається той факт, що більшість із нас регулярно зустрічається з низьким рівнем обслуговування в держустановах, з відверто поганою роботою й брутальністю службовців, наприкінці-кінців – зі споконвічною проблемою – дорогами, на ремонт і будівництво яких щорічно виділяються надзвичайні засоби.
У той час, ми постійно довідуємося про нецільове використання зібраних грошей і про банальне злодійство. Не дивно, що більшість людей не випробовує каяття совісті, приховуючи від держави ту або іншу суму.
Ситуація вимагає перелому, адже жодна держава не може існувати без податків – це аксіома. Сплата податків – не тільки наш обов'язок, але й засіб для забезпечення діяльності держави, яка, зі своєї сторони, обслуговує платників податків.
При цьому, слово "обслуговує" відіграє ключову роль: уважаючи, що віддаємо гроші в нікуди, ми нічого не чекаємо й не вимагаємо від держави. Але ж сплата податків дає нам права й на якісне обслуговування у всіх сферах, і на ввічливе відношення, на своєчасний ремонт житла й доріг, на захист і лікування, на гідну пенсію й багато чого іншого.
Важливо зрозуміти, що ми платимо податки " за себе", за своє життя. Боротися зі злодійством можна тільки в тому випадку, якщо кожний з нас буде чесним стосовно своєї держави, не протиставляючи себе йому, а вважаючи себе його частиною. Інакше розірвати порочне коло, у якому ми перебуваємо, зараз просто не можливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар