Життя в співтоваристві допомагає тваринам не тільки захищатися від ворогів, але й сприяє більш успішному харчуванню й розмноженню, забезпечує більшу безпеку немовлятам і дитинчатам раннього віку.
Одні тварини живуть поодинці, а інші поєднуються в групи. Групи різняться по розміру - від невеликих сімейних до особин до таких, що включають у себе сотні.
Спостерігаючи за скупченнями тварин здалеку, можна подумати, що їх ніщо не поєднує. Іноді так і буває. Тварини можуть збиратися разом просто тому, що їм усім у цьому місці подобається або зручно.
Подібно тому, як люди під час дощу збираються під дах, а потім розходяться, так і не познайомившись, деякі тварини накопичуються в місцях з комфортною для них температурою або достатком корму. Це, наприклад, пуголовки на прогрітому сонцем мілководді. Такі групи так і називають - скупченнями на відміну від справжніх співтовариств, члени яких зв'язані між собою більш-менш складними взаєминами.
Але й самі співтовариства бувають різні. У деяких з них тварини не знають один одного «в лице» - це анонімні співтовариства . Наприклад, у зграях птахів, що збираються для перельоту або просто для ночівлі, у чередах північних оленів, антилоп, кенгуру більшість їх членів не знають один одного, і до такої зграї може приєднатися будь-який бажаючий.
Групи жирафів, що пасуться, теж нініж не зв'язані один з одним, ці тварини вільно бродять по савані й харчуються поруч то з одними, то з іншими родичами. Якщо ж спалахує якийсь конфлікт, бійки між цими добродушними на вид тваринами можуть бути нещадними.
Ще один приклад анонімного співтовариства - величезні косяки риб. Об'єднані в них риби не знають один одного «в лице» але, проте, дуже злагоджено й організовано виконують спільні маневри, наприклад повороти.
Однак є й такі анонімні співтовариства, члени яких хоча не дуже-то знають один одного, але завзято підтримують цілісність групи. Наприклад, сірі пацюки однієї колонії, дикі, що й утримуються в неволі, дуже агресивно зустрічають будь-якого чужинця. На нього нещадно накидаються й подальша доля його найчастіше сумна. А от якщо «надушити» такого прибульця знайомим пацюкам запахом, то хазяїни не звернуть на нього особливої уваги.
Виходить, у таких співтовариствах (їх називають закритими) свого від чужого відрізняють тільки по самих загальних ознаках, у цьому випадку - по запаху. Ця поведінка - сугубо інстинктивна, і навчити пацюка не кидатися на чужинця практично неможливо, інстинкт вимагає атакувати будь-якого носія чужого запаху.
Хоча тварини в анонімнім співтоваристві й не знають один одного «особисто», вони все-таки можуть діяти дуже злагоджено й в ім'я загальної користі, наприклад вони дружно реагують на сигнали небезпеки. У величезних колоніях чайок «знайомі» один з одним тільки мешканці сусідніх гнізд, однак яка б з тисяч птахів не помітила загальних ворогів (лисицю або ворону) по її сигналу вся колонія дає хижакові рішучу відсіч.
Але частіше справа зовсім інша. Більшість тварин, що поєднуються в групи, добре знають один одного, проявляють свою індивідуальність у спілкуванні з іншими, тому такі співтовариства називають індивідуалізованими . Саме в таких співтовариствах живуть слони, мавпи, хижі ссавці, багато птахів.
У цих співтовариств буває досить складна структура. Для того, щоб можна було її досліджувати, учені теж повинні пам'ятати тварин «в лице».
Щоб добре розрізняти тварин, спостерігачі запам'ятовують особливості фарбування, будови тіла, поведінки, словом, усі їх «особливі прикмети».
Саме так дослідники поведінки диких мавп і слонів пізнавали при зустрічі кілька десятків своїх підопічних.
При роботі із птахами краще й надійніше постачити кожного члена групи якою-небудь міткою, наприклад, надягти птахам на лапи яскраві кольорові кільця.
Коли К. Лоренц навчився добре розрізняти по кільцях галок, що жили на горищі його будинку, то з подивом виявив, що всі галки знають один одного, легко відрізняють і виганяють чужинців. Усередині колонії існує строгий «табель про ранги», який дозволяє підтримувати порядок, наприклад з появою корму.
Одні тварини живуть поодинці, а інші поєднуються в групи. Групи різняться по розміру - від невеликих сімейних до особин до таких, що включають у себе сотні.
Спостерігаючи за скупченнями тварин здалеку, можна подумати, що їх ніщо не поєднує. Іноді так і буває. Тварини можуть збиратися разом просто тому, що їм усім у цьому місці подобається або зручно.
Подібно тому, як люди під час дощу збираються під дах, а потім розходяться, так і не познайомившись, деякі тварини накопичуються в місцях з комфортною для них температурою або достатком корму. Це, наприклад, пуголовки на прогрітому сонцем мілководді. Такі групи так і називають - скупченнями на відміну від справжніх співтовариств, члени яких зв'язані між собою більш-менш складними взаєминами.
Але й самі співтовариства бувають різні. У деяких з них тварини не знають один одного «в лице» - це анонімні співтовариства . Наприклад, у зграях птахів, що збираються для перельоту або просто для ночівлі, у чередах північних оленів, антилоп, кенгуру більшість їх членів не знають один одного, і до такої зграї може приєднатися будь-який бажаючий.
Групи жирафів, що пасуться, теж нініж не зв'язані один з одним, ці тварини вільно бродять по савані й харчуються поруч то з одними, то з іншими родичами. Якщо ж спалахує якийсь конфлікт, бійки між цими добродушними на вид тваринами можуть бути нещадними.
Ще один приклад анонімного співтовариства - величезні косяки риб. Об'єднані в них риби не знають один одного «в лице» але, проте, дуже злагоджено й організовано виконують спільні маневри, наприклад повороти.
Однак є й такі анонімні співтовариства, члени яких хоча не дуже-то знають один одного, але завзято підтримують цілісність групи. Наприклад, сірі пацюки однієї колонії, дикі, що й утримуються в неволі, дуже агресивно зустрічають будь-якого чужинця. На нього нещадно накидаються й подальша доля його найчастіше сумна. А от якщо «надушити» такого прибульця знайомим пацюкам запахом, то хазяїни не звернуть на нього особливої уваги.
Виходить, у таких співтовариствах (їх називають закритими) свого від чужого відрізняють тільки по самих загальних ознаках, у цьому випадку - по запаху. Ця поведінка - сугубо інстинктивна, і навчити пацюка не кидатися на чужинця практично неможливо, інстинкт вимагає атакувати будь-якого носія чужого запаху.
Хоча тварини в анонімнім співтоваристві й не знають один одного «особисто», вони все-таки можуть діяти дуже злагоджено й в ім'я загальної користі, наприклад вони дружно реагують на сигнали небезпеки. У величезних колоніях чайок «знайомі» один з одним тільки мешканці сусідніх гнізд, однак яка б з тисяч птахів не помітила загальних ворогів (лисицю або ворону) по її сигналу вся колонія дає хижакові рішучу відсіч.
Але частіше справа зовсім інша. Більшість тварин, що поєднуються в групи, добре знають один одного, проявляють свою індивідуальність у спілкуванні з іншими, тому такі співтовариства називають індивідуалізованими . Саме в таких співтовариствах живуть слони, мавпи, хижі ссавці, багато птахів.
У цих співтовариств буває досить складна структура. Для того, щоб можна було її досліджувати, учені теж повинні пам'ятати тварин «в лице».
Щоб добре розрізняти тварин, спостерігачі запам'ятовують особливості фарбування, будови тіла, поведінки, словом, усі їх «особливі прикмети».
Саме так дослідники поведінки диких мавп і слонів пізнавали при зустрічі кілька десятків своїх підопічних.
При роботі із птахами краще й надійніше постачити кожного члена групи якою-небудь міткою, наприклад, надягти птахам на лапи яскраві кольорові кільця.
Коли К. Лоренц навчився добре розрізняти по кільцях галок, що жили на горищі його будинку, то з подивом виявив, що всі галки знають один одного, легко відрізняють і виганяють чужинців. Усередині колонії існує строгий «табель про ранги», який дозволяє підтримувати порядок, наприклад з появою корму.
Немає коментарів:
Дописати коментар