Динозаври були теплокровними тваринами, вважають
вчені з Великобританії й США. На користь цієї гіпотези вони приводять
розрахунки, засновані на вивченні характеру пересування ящерів.
В журналі Plos ONE дослідники з Вашингтонського університету й Королівського ветеринарного коледжу в Лондоні представили дві моделі, що описують переміщення динозаврів. Дослідники, оцінюючи по збережених кістяках і слідам прадавніх плазуючих витрати енергії ящерів під час ходьби й бігу, дійшли висновку, що великі динозаври повинні були бути як мінімум теплокровними.
Плюси гарячого серця
Сама очевидна перевага теплокровних тварин – менша залежність від кліматичних умов. Життя на російському полюсі холоду – наочний тому приклад: незважаючи на температуру січня в середньому мінус 61 градус, Якутія аж ніяк не безжиттєва пустеля. Пінгвіни в Антарктиді, олені й білі ведмеді в Арктиці – ще приклади здатності теплокровних тварин виживати там, де холоднокровні попросту змерзнуть.
Однак у своїй роботі вчені розглядали не стільки морозовитривалість, скільки ефект охолодження теплокровних, тобто якість, яка куди як менш очевидно й на перший погляд навіть парадоксально. Щоб проілюструвати його, досить уявити забіг двох тварин на довгу дистанцію: до фінішу з помітним відривом прийде першим саме теплокровна тварина, тому що його здатність відводити від внутрішніх органів надлишкове тепло в десятки раз перевершує аналогічний показник у холоднокровних схожої маси й комплекції.
Тепло – ворог або друг?
Тепловідвід і збереження тепла вкрай важливі для живих організмів з тієї причини, що всі біохімічні реакції й процеси йдуть лише в певному інтервалі температур. Занадто холодно – реакції припиняються, занадто тепло – нестійкі молекули білка починають звиватися. А якщо стає зовсім холодно – в організмі починають з'являтися кристали льоду, які здатні зашкодити тонкі клітинні мембрани.
Щоб забезпечити стабільну роботу всіх внутрішньоклітинних систем усередині всього тіла, тварини в ході еволюції виробили безліч різних механізмів. Хтось, кому розміри не дозволяли втримувати тепло, обзаводився досить універсальним набором ферментів, що витримують як нагрівання, так і охолодження. Хтось займав вузьку екологічну нішу: окремі види оселедці, наприклад, живуть при температурі не вище +8 градусів і розмножуються тільки в холодній воді. Хтось збільшував масу тіла, оскільки чим більше туша, тим повільніше вона остигає.
Різні динозаври в порівнянні з людиною. Блакитний силует - тираннозавр, найбільша, червоно-коричнева фігура - спинозавр. На спині в спинозавра не горб, а гребінь, що приблизно забезпечує охолодження ящера при активному пересуванні тварини.
Але здатність зберігати тепло обертається проблемами при швидкому бігу, тому що тепла виділяється занадто багато і його треба кудись відводити. З охолодженням міг би впоратися аналог радіатора, плоска поверхня з достатком кровоносних посудин усередині, але як тоді бути з тим, що в стані спокою та ж система охолодження почне розбазарювати дорогоцінне тепло? Якщо ж охолодження включається тільки при бігу, то це вже як мінімум крок до теплокровності.
По оцінках дослідників, динозаври зробили цей крок. За їхніми розрахунками, надлишкове тепло, що вироблялось м'язами великого ящера під час бігу, попросту перегріло б організм тварини за дуже короткий час. У цьому випадку дрібні динозаври виявилися в привілейованому положенні, тому що гіганти на їхньому тлі ледь би поверталися й незграбно переповзали б з місця на місце. Згідно даним палеонтологів, це все-таки не відповідає дійсності.
Єдиною альтернативою розвинутої терморегуляції міг би бути процес більш ефективного перетворення хімічної енергії в рух м'язів, з меншим виділенням тепла, але тут, за словами вчених, непогодженість. Палеонтологи у своїх оцінках виходили з характеристик м'язів сучасних рептилій, і якщо в динозаврів м'язи були ефективніші, то це досить дивно з погляду еволюції.
Як динозаври підтримували температуру?
Біологи, своїми розрахунками, що підтвердили теплокровність великих ящерів, поки втрималися від опису конкретних способів підтримки температури тіла. Раніше іншими вченими було висловлене припущення про те, що пластини, що стирчать зі спин стегозаврів, відігравали роль радіаторів: пронизані кровоносними судинами, вони відводили надлишкове тепло. Високий гребінь диметродона (він, втім, до динозаврів не відноситься, тому що з'явився трохи раніше) теж міг відігравати схожу роль. Але от що дозволяло не перегріватися тираннозаврам або диплодокам, поки не зрозуміло.
Сама очевидна перевага теплокровних тварин – менша залежність від кліматичних умов. Життя на російському полюсі холоду – наочний тому приклад: незважаючи на температуру січня в середньому мінус 61 градус, Якутія аж ніяк не безжиттєва пустеля. Пінгвіни в Антарктиді, олені й білі ведмеді в Арктиці – ще приклади здатності теплокровних тварин виживати там, де холоднокровні попросту змерзнуть.
Однак у своїй роботі вчені розглядали не стільки морозовитривалість, скільки ефект охолодження теплокровних, тобто якість, яка куди як менш очевидно й на перший погляд навіть парадоксально. Щоб проілюструвати його, досить уявити забіг двох тварин на довгу дистанцію: до фінішу з помітним відривом прийде першим саме теплокровна тварина, тому що його здатність відводити від внутрішніх органів надлишкове тепло в десятки раз перевершує аналогічний показник у холоднокровних схожої маси й комплекції.
Тепло – ворог або друг?
Тепловідвід і збереження тепла вкрай важливі для живих організмів з тієї причини, що всі біохімічні реакції й процеси йдуть лише в певному інтервалі температур. Занадто холодно – реакції припиняються, занадто тепло – нестійкі молекули білка починають звиватися. А якщо стає зовсім холодно – в організмі починають з'являтися кристали льоду, які здатні зашкодити тонкі клітинні мембрани.
Щоб забезпечити стабільну роботу всіх внутрішньоклітинних систем усередині всього тіла, тварини в ході еволюції виробили безліч різних механізмів. Хтось, кому розміри не дозволяли втримувати тепло, обзаводився досить універсальним набором ферментів, що витримують як нагрівання, так і охолодження. Хтось займав вузьку екологічну нішу: окремі види оселедці, наприклад, живуть при температурі не вище +8 градусів і розмножуються тільки в холодній воді. Хтось збільшував масу тіла, оскільки чим більше туша, тим повільніше вона остигає.
Різні динозаври в порівнянні з людиною. Блакитний силует - тираннозавр, найбільша, червоно-коричнева фігура - спинозавр. На спині в спинозавра не горб, а гребінь, що приблизно забезпечує охолодження ящера при активному пересуванні тварини.
Але здатність зберігати тепло обертається проблемами при швидкому бігу, тому що тепла виділяється занадто багато і його треба кудись відводити. З охолодженням міг би впоратися аналог радіатора, плоска поверхня з достатком кровоносних посудин усередині, але як тоді бути з тим, що в стані спокою та ж система охолодження почне розбазарювати дорогоцінне тепло? Якщо ж охолодження включається тільки при бігу, то це вже як мінімум крок до теплокровності.
По оцінках дослідників, динозаври зробили цей крок. За їхніми розрахунками, надлишкове тепло, що вироблялось м'язами великого ящера під час бігу, попросту перегріло б організм тварини за дуже короткий час. У цьому випадку дрібні динозаври виявилися в привілейованому положенні, тому що гіганти на їхньому тлі ледь би поверталися й незграбно переповзали б з місця на місце. Згідно даним палеонтологів, це все-таки не відповідає дійсності.
Єдиною альтернативою розвинутої терморегуляції міг би бути процес більш ефективного перетворення хімічної енергії в рух м'язів, з меншим виділенням тепла, але тут, за словами вчених, непогодженість. Палеонтологи у своїх оцінках виходили з характеристик м'язів сучасних рептилій, і якщо в динозаврів м'язи були ефективніші, то це досить дивно з погляду еволюції.
Як динозаври підтримували температуру?
Біологи, своїми розрахунками, що підтвердили теплокровність великих ящерів, поки втрималися від опису конкретних способів підтримки температури тіла. Раніше іншими вченими було висловлене припущення про те, що пластини, що стирчать зі спин стегозаврів, відігравали роль радіаторів: пронизані кровоносними судинами, вони відводили надлишкове тепло. Високий гребінь диметродона (він, втім, до динозаврів не відноситься, тому що з'явився трохи раніше) теж міг відігравати схожу роль. Але от що дозволяло не перегріватися тираннозаврам або диплодокам, поки не зрозуміло.
В журналі Plos ONE дослідники з Вашингтонського університету й Королівського ветеринарного коледжу в Лондоні представили дві моделі, що описують переміщення динозаврів. Дослідники, оцінюючи по збережених кістяках і слідам прадавніх плазуючих витрати енергії ящерів під час ходьби й бігу, дійшли висновку, що великі динозаври повинні були бути як мінімум теплокровними.
Плюси гарячого серця
Сама очевидна перевага теплокровних тварин – менша залежність від кліматичних умов. Життя на російському полюсі холоду – наочний тому приклад: незважаючи на температуру січня в середньому мінус 61 градус, Якутія аж ніяк не безжиттєва пустеля. Пінгвіни в Антарктиді, олені й білі ведмеді в Арктиці – ще приклади здатності теплокровних тварин виживати там, де холоднокровні попросту змерзнуть.
Однак у своїй роботі вчені розглядали не стільки морозовитривалість, скільки ефект охолодження теплокровних, тобто якість, яка куди як менш очевидно й на перший погляд навіть парадоксально. Щоб проілюструвати його, досить уявити забіг двох тварин на довгу дистанцію: до фінішу з помітним відривом прийде першим саме теплокровна тварина, тому що його здатність відводити від внутрішніх органів надлишкове тепло в десятки раз перевершує аналогічний показник у холоднокровних схожої маси й комплекції.
Тепло – ворог або друг?
Тепловідвід і збереження тепла вкрай важливі для живих організмів з тієї причини, що всі біохімічні реакції й процеси йдуть лише в певному інтервалі температур. Занадто холодно – реакції припиняються, занадто тепло – нестійкі молекули білка починають звиватися. А якщо стає зовсім холодно – в організмі починають з'являтися кристали льоду, які здатні зашкодити тонкі клітинні мембрани.
Щоб забезпечити стабільну роботу всіх внутрішньоклітинних систем усередині всього тіла, тварини в ході еволюції виробили безліч різних механізмів. Хтось, кому розміри не дозволяли втримувати тепло, обзаводився досить універсальним набором ферментів, що витримують як нагрівання, так і охолодження. Хтось займав вузьку екологічну нішу: окремі види оселедці, наприклад, живуть при температурі не вище +8 градусів і розмножуються тільки в холодній воді. Хтось збільшував масу тіла, оскільки чим більше туша, тим повільніше вона остигає.
Різні динозаври в порівнянні з людиною. Блакитний силует - тираннозавр, найбільша, червоно-коричнева фігура - спинозавр. На спині в спинозавра не горб, а гребінь, що приблизно забезпечує охолодження ящера при активному пересуванні тварини.
Але здатність зберігати тепло обертається проблемами при швидкому бігу, тому що тепла виділяється занадто багато і його треба кудись відводити. З охолодженням міг би впоратися аналог радіатора, плоска поверхня з достатком кровоносних посудин усередині, але як тоді бути з тим, що в стані спокою та ж система охолодження почне розбазарювати дорогоцінне тепло? Якщо ж охолодження включається тільки при бігу, то це вже як мінімум крок до теплокровності.
По оцінках дослідників, динозаври зробили цей крок. За їхніми розрахунками, надлишкове тепло, що вироблялось м'язами великого ящера під час бігу, попросту перегріло б організм тварини за дуже короткий час. У цьому випадку дрібні динозаври виявилися в привілейованому положенні, тому що гіганти на їхньому тлі ледь би поверталися й незграбно переповзали б з місця на місце. Згідно даним палеонтологів, це все-таки не відповідає дійсності.
Єдиною альтернативою розвинутої терморегуляції міг би бути процес більш ефективного перетворення хімічної енергії в рух м'язів, з меншим виділенням тепла, але тут, за словами вчених, непогодженість. Палеонтологи у своїх оцінках виходили з характеристик м'язів сучасних рептилій, і якщо в динозаврів м'язи були ефективніші, то це досить дивно з погляду еволюції.
Як динозаври підтримували температуру?
Біологи, своїми розрахунками, що підтвердили теплокровність великих ящерів, поки втрималися від опису конкретних способів підтримки температури тіла. Раніше іншими вченими було висловлене припущення про те, що пластини, що стирчать зі спин стегозаврів, відігравали роль радіаторів: пронизані кровоносними судинами, вони відводили надлишкове тепло. Високий гребінь диметродона (він, втім, до динозаврів не відноситься, тому що з'явився трохи раніше) теж міг відігравати схожу роль. Але от що дозволяло не перегріватися тираннозаврам або диплодокам, поки не зрозуміло.
Сама очевидна перевага теплокровних тварин – менша залежність від кліматичних умов. Життя на російському полюсі холоду – наочний тому приклад: незважаючи на температуру січня в середньому мінус 61 градус, Якутія аж ніяк не безжиттєва пустеля. Пінгвіни в Антарктиді, олені й білі ведмеді в Арктиці – ще приклади здатності теплокровних тварин виживати там, де холоднокровні попросту змерзнуть.
Однак у своїй роботі вчені розглядали не стільки морозовитривалість, скільки ефект охолодження теплокровних, тобто якість, яка куди як менш очевидно й на перший погляд навіть парадоксально. Щоб проілюструвати його, досить уявити забіг двох тварин на довгу дистанцію: до фінішу з помітним відривом прийде першим саме теплокровна тварина, тому що його здатність відводити від внутрішніх органів надлишкове тепло в десятки раз перевершує аналогічний показник у холоднокровних схожої маси й комплекції.
Тепло – ворог або друг?
Тепловідвід і збереження тепла вкрай важливі для живих організмів з тієї причини, що всі біохімічні реакції й процеси йдуть лише в певному інтервалі температур. Занадто холодно – реакції припиняються, занадто тепло – нестійкі молекули білка починають звиватися. А якщо стає зовсім холодно – в організмі починають з'являтися кристали льоду, які здатні зашкодити тонкі клітинні мембрани.
Щоб забезпечити стабільну роботу всіх внутрішньоклітинних систем усередині всього тіла, тварини в ході еволюції виробили безліч різних механізмів. Хтось, кому розміри не дозволяли втримувати тепло, обзаводився досить універсальним набором ферментів, що витримують як нагрівання, так і охолодження. Хтось займав вузьку екологічну нішу: окремі види оселедці, наприклад, живуть при температурі не вище +8 градусів і розмножуються тільки в холодній воді. Хтось збільшував масу тіла, оскільки чим більше туша, тим повільніше вона остигає.
Різні динозаври в порівнянні з людиною. Блакитний силует - тираннозавр, найбільша, червоно-коричнева фігура - спинозавр. На спині в спинозавра не горб, а гребінь, що приблизно забезпечує охолодження ящера при активному пересуванні тварини.
Але здатність зберігати тепло обертається проблемами при швидкому бігу, тому що тепла виділяється занадто багато і його треба кудись відводити. З охолодженням міг би впоратися аналог радіатора, плоска поверхня з достатком кровоносних посудин усередині, але як тоді бути з тим, що в стані спокою та ж система охолодження почне розбазарювати дорогоцінне тепло? Якщо ж охолодження включається тільки при бігу, то це вже як мінімум крок до теплокровності.
По оцінках дослідників, динозаври зробили цей крок. За їхніми розрахунками, надлишкове тепло, що вироблялось м'язами великого ящера під час бігу, попросту перегріло б організм тварини за дуже короткий час. У цьому випадку дрібні динозаври виявилися в привілейованому положенні, тому що гіганти на їхньому тлі ледь би поверталися й незграбно переповзали б з місця на місце. Згідно даним палеонтологів, це все-таки не відповідає дійсності.
Єдиною альтернативою розвинутої терморегуляції міг би бути процес більш ефективного перетворення хімічної енергії в рух м'язів, з меншим виділенням тепла, але тут, за словами вчених, непогодженість. Палеонтологи у своїх оцінках виходили з характеристик м'язів сучасних рептилій, і якщо в динозаврів м'язи були ефективніші, то це досить дивно з погляду еволюції.
Як динозаври підтримували температуру?
Біологи, своїми розрахунками, що підтвердили теплокровність великих ящерів, поки втрималися від опису конкретних способів підтримки температури тіла. Раніше іншими вченими було висловлене припущення про те, що пластини, що стирчать зі спин стегозаврів, відігравали роль радіаторів: пронизані кровоносними судинами, вони відводили надлишкове тепло. Високий гребінь диметродона (він, втім, до динозаврів не відноситься, тому що з'явився трохи раніше) теж міг відігравати схожу роль. Але от що дозволяло не перегріватися тираннозаврам або диплодокам, поки не зрозуміло.
Немає коментарів:
Дописати коментар