Бонобо поводяться по дитячому

Американські антропологи виявили, що юні шимпанзе охоче діляться їжею з однолітками, але з віком стають усе більш жадібними. У бонобо дитяча добродушність зберігається на все життя. Інші особливості поведінки бонобо теж вказують на деяку «затримку розвитку» у порівнянні із шимпанзе. Нові результати підтвердили гіпотезу, згідно з якою зміни у швидкості й хронологічної послідовності формування різних психічних рис відіграють важливу роль в еволюції людиноподібних.

За формою черепа, структурі волосяного покриву й деяким іншим особливостям людина більше схожа на дитинчат мавп, чим на дорослих. Багато з нас надовго зберігають допитливість і грайливість — риси, властиві більшості ссавців тільки в дитинстві, тоді як дорослі звірі звичайно похмурі й нецікаві. Тому деякі антропологи вважають, що важливу роль в еволюції людини зіграла неотенія (neoteny), або ювенілізація — затримка розвитку деяких ознак, що веде до збереження дитячих рис у дорослих тварин.

Можна говорити також про більш широке поняття — гетерохронії (heterochrony). Так називають будь-які зміни у швидкості й послідовності формування різних ознак у ході розвитку (неотенія — окремий випадок гетерохронії). Наприклад, відповідно одній з теорій, ключову роль в еволюції людини зіграв прискорений розвиток соціально-орієнтованих розумових здатностей.

Якщо в еволюції людського мислення й поведінки дійсно мали місце гетерохронії, то вони цілком могли бути й в еволюції нашої найближчої родички — шимпанзе й бонобо. Ці два види помітно різняться за своїм характером, поведінкою й суспільним устроєм. Шимпанзе досить похмурі, агресивні й войовничі, у їхніх групах звичайно верховодять самці. Бонобо живуть у більш рясних місцях, чим шимпанзе. Можливо, тому вони більш безтурботні й добродушні, легше миряться, їхні самки краще вміють кооперуватися й тому мають більшу «політичну вагу». Крім того, у будові черепа бонобо, як і в людини, є ознаки ювенілізації.

Американські антропологи з Гарвардського університету й Університету Дьюка вирішили перевірити, чи різняться шимпанзе й бонобо по хронології розвитку деяких особливостей мислення та поведінки, пов'язаних із громадським життям. Для цього проведено три серії експериментів із шимпанзе й бонобо, що ведуть напівдикий (або «напіввільний») спосіб життя в спеціальних «притулках» (Tchimpounga Chimpanzee Sanctuary на північному березі Конго й Lola ya Bonobo Sanctuary на південному березі). Більшість цих мавп були в ранньому віці конфісковані в браконьєрів, і лише деякі народилися вже в притулок.

У першій серії експериментів взяли участь 30 шимпанзе у віці 4-19 років і 24 бонобо (4-23 роки). Мавп попарно впускали в кімнату, де перебувало що-небудь смачненьке. Розділення на пари проводилося так, щоб у кожній парі були мавпи приблизно одного віку і щоб була приблизно рівна кількість одно- і різностатевих пар. Використовувалися три види частування, що різняться по легкості «монополізації» (одні було легше цілком привласнити собі, інші — складніше). Кожна пара брала участь в 9 тестах. Дослідники стежили за тим, чи будуть мавпи ласуватися разом або одна з них усе схопить собі. Крім того, реєструвалися випадки ігрової й сексуальної поведінки.

Виявилося, що молоді шимпанзе й бонобо однаково охоче діляться їжею з товаришами. З віком, однак, шимпанзе стають усе більш жадібними, а в бонобо цього не відбувається. Таким чином, бонобо зберігають у зрілому віці «дитячу» рису — відсутність жадібності.

Бонобо набагато частіше, чим шимпанзе, затівали в цьому експерименті ігри, у тому числі сексуальні. В обох видів грайливість знижувалася з віком, але в шимпанзе це відбувалося швидше, чим у бонобо. Таким чином, щодо цього бонобо теж поводяться «по дитячому», якщо порівнювати їх із шимпанзе.